frame

Привет, незнакомец!

Похоже, вы новенький! Присоединяйтесь к нам, кликнув одну из кнопок ниже!

Войти Регистрация

Портрет Доріана Грея (Оскар Уайльд)

Hobbit's SongHobbit's Song wilful firefly
отредактировано Декабрь 2006 Раздел: Литературные обзоры
Оскар Уайльд- “Портрет Доріана Грея”

Чтобы помешать всем грехам и победить их, в первую очередь необходимо признать,
что корень каждого греха в плохих мыслях. Мы все – только результат того, что мы думаем».

Будда


Писатиму про такий відомий ( і вже декому нав’язлий в зубах) твір, як “Портрет Доріана Грея”, котрий на даний момент є абсолютно викривленим та зубоженим шкільною програмою (beg me a pardon, шановний читач, що я весь час згадую шкільну програму, просто це для мене дуже близька річ :) ).
Дурні питання про те, чому Доріан зробив так, а Безіл так і чому лорд Генрі сповідував гедонізм ( заздалегідь майже завше не пояснюється що воно таке) зазвичай абсолютно не хвилюють Пєтю Лавочкіна, котрий ничкується на останній парті. Колись так було і зі мною J. Отже, цей невеличкий опус для всіх, хто ще не виріс з віку Пєті Лавочкіна.

Коли я читала “Портрет...” у мене було таке відчуття, ніби сер Уайльд, пишучи свій твір, постійно сміявся. Чи пак реготав, тримаючи у своїх пальцях тонкі ниточки-цівочки, один кінець котрих був у нього в руках, а другий простягався до його рукопису (Master Of Puppets??) Звичайно-звичайно, бо “художник – не моралист” (с) “Замыслы”. Що не кажіть, а в дотепності Уайльду не відмовиш, це чудовий спосіб навчити людство простих істин!

От, певно, багато кому було цікаво, чому я взяла за епіграф слова Будди. Все доволі просто. Згадаймо ще одного “діяча”, котрий сказав “Каков образ мысли – таков образ жизни”.

Переказувати твір я не збираюся, адже вже декілька разів припустилася такої помилки на роботі і була одразу ж з’їдена власною совістю.
Нічого принципово нового я не напишу, просто хотілося б висловити деякі свої думки стосовно сабжу.
Хто взагалі такий Доріан Грей? По суті, звичайнісінький собі хлопчик-цукерка (ой, а солодощі мають таку властивість псуватися, ой-ой!). Або люблять вішати на нього бирку “Раскольніков” Уайльда. Мене страшенно дратує подібна термінологія. Адже вбивство, скоєне Родіоном призвело до каяття, і як результат, маємо відродження (чи спасіння чи ще щось таке – позитивну константу, кажучи простіше), а вбивсто, скоєне Доріаном, призвело до цинізму, котрий (о, Боже мой, как высокопарно!) до духовної смерті. Та й взагалі...In fact, Доріан “вбив” (або краще став причиною смерті) 8 (якщо я не помиляюся) людей. Раскольніков – це просто дитячий садочок в порівнянні з Доріаном. Але ж ні, він не вбивця, він Нарцис. Такий собі, знаєте, Нарцисик з лілейно-білим обличчям на котрому, після певних життєвих подій, з’явився кривавий рум’янець (“Лучше быть красивым, чем добросовестным”). Хоча, власне, сам герой, котрий під кінець роману викликає лише жаль, і зізнався: “Я чересчур интересуюсь самим собою и стал уже в тягость для себя самого”.
До речі, як раз час згадувати про Біблію. Чи вірніше, про міхи, нові і старі. Про ті, котрі можна наповнити молодим вином і ті, котрі не рекомендується. Про ті, на котрі варто ставити заплати і на котрі ні.
В свій час я довго міркувала над словом “сосуд”. Адже кожний з нас – вмістилище чогось. Тільки є одна поправочка: кожен з нас зроблений з різного матеріалу, котрий розрахований на різний внутрішній зміст.
Вся проблема в тому, що Доріан виявися не вельми міцним вмістилищем для ідей, котрі були навіяні лордом Генрі. О, лорд Генрі! “Коварен и хитер”, але викликає симпатію (хоча, в принципі, Ґетевський Мефістофель теж викликає у мене виключно симпатію).
Лорд Генрі, як міцний, обпалений у печі глек, вирішив провести експеримент з витонченою, тендітною вазочкою-Доріаном (з золотими , до речі, візерунками). І тут, так би мовити, “не вынесла душа поэта” (вірніше стінки вазочки).
І все ж таки, шановне панство, що таке той гедонізм, котрий сповідував лорд Генрі?
Гедонізм – філософсько-естетичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя (антонім – аскетизм). О, то шановний Гаррі постійно жив у гедонії. *Хоча особисто я, панове, за атараксію*
Цікава річ. Проте не слід забувати, що, вступаючи в секту, маєш дотримуватись всіх її завітів. Так би мовити, грати за правилами. Лорд Генрі грав за правилами. А Доріан не зміг. І його “съела система».
Як це не банально, але центральна постать твору – Слабка Людина, котра стала іграшкою в руках соціально-психологічного експериментатора (ооо, тут я одразу згадала доктора Франкенштейна “Он жив, он жив!” :) ). Чогось хочеться навести аналогію з Вертером (хоча розумні люди й намагалися мені довести, що слабкість Вертера і була його силою, але, пробачте...довести їм то мені не вдалося).
І знову вся та бла-бла-бла, що ми маємо тільки те, про що думаємо. Доріан - він як стариган із старої російської казки про золоту рибку (А чого б мені такого побажати і щоб воно ще й здійснилося?). Так, у мене виходить такий собі збірний образ: красунчик Нарцис з руками гомункула й заплатаним обличчям та розбитим коритом у ніг.
А крайнім, як завше, вийшов той, хто сліпо служить музі. Безіл – єдина людина, котра викликає у мене ЩИРЕ співчуття. Ай-яй-яй, мабуть, не найприємніша річ померти такою смертю (“За все то, чем боги нас наделили мы дорого заплатили. Заплатили невыносимыми муками»). З чого ще один висновок: “Художник должен творить прекрасное, но не должен вкладывать в него ничего из собственной жизни». Тільки от тут питання який гриф можна буде поставити на тому «прекрасному», котре було створено без власної експи?

Блін, і все ж я б хотіла низенько вклонитися панові Уайльду! Наскільки треба мати гострий розум, щоб “облечь столь простое нравоучение в столь изысканную форму” і досягти такого ефекту, щоб читачі думали, що автор просто знущається з них, коли він насправді вчить “уму-разуму” ( а Хомо Сапієнс же ж істота вперта і завше все робить наперекір – ось в чому був тонкий розрахунок J ).
А під кінець декілька перлинок:
«Осуществляя грех, человек очищается» (с) «Портрет Дориана Грея» (а хе-хе, однако)
«Самые крупные события мира происходят в человеческом сознании и точно так же грехи» (с) «Портрет Дориана Грея» (!!)

І, як висновок, копірайт самого ж автора, взятий з “Задумів”: “Искусство – это не игрушка и не развлечение, это необходимое условие человеческой жизни”.
Вооот где он, махровый гуманизм-то:D .


P.S. До речі, мова оригіналу просто чудова, проте я поки що так і не подужала оригінал до кінця.

Комментарии

  • AlDemionAlDemion Злостный админ
    отредактировано Декабрь 2006
    Спасибочки за обзор... Хотя твое видение Дориана меня несколько удивило. Он не стал жертвой системы, наоборот, он стал достойным представителем всего того что может вызвать никак не сочуствие, но отторжение. Уход в крайности свойственен всем кто только вступает на какой либо путь. И здесь мы наблюдаем не поедание мальчика конфетки (гы) а банальный максимализм. Но это все ИМХО.

    З.Ы. Еще раз спасибо за отчет :)
  • Hobbit's SongHobbit's Song wilful firefly
    отредактировано Декабрь 2006
    Ухти...яка цікава думка:)))
    Правильно, то всьо теж моє імхо. Думаю, що у кожного твір викликає свою палітру емоції. Саме тому я вважаю, що писати підручники з літератури - неприпустимо:) бо це вже нав'язування свого бачення комусь.
  • FiddlerFiddler скрипаль
    отредактировано Декабрь 2006
    Хороший писатель. По мнению критиков это не самая лучшая его вещь, но цитируя его же "Для критика произведение искусства - это лишь повод для создания своего собственного произведения, которое вовсе не обязательно имеет отношение к критикуемой книге". Вещь написана с умом, хорошо передает колорит эпохи. Готам малиццо, ибо Декоданс. Аффтар маладец.
  • Hobbit's SongHobbit's Song wilful firefly
    отредактировано Декабрь 2006
    Згодна, не найкраща. Варто хоча б по діагоналі підчитати "Задуми".
  • wantalawantala Администрация
    отредактировано Декабрь 2006
    Читал, о как же, но сабж не сильно понравился.
    Согласен с Демионом, автор хотле показать исключительно вред максимализма.
    Ну и еще, имхо, что может натворить человек с нечеловеческими способностями, который человеком является не только по физиологии, но главное по МЫСЛЯМ, стремлениям и желаниям. Он я бы сказал, сверх-человек, и именно потому, что думает лишь о том, чтобы вкуснее пожрать и мягче поспать. И тут, о радость, такая особенность.

    мое имхо - человек с нечеловеческими способностями не может быть человеком по определению - ето либо ангел, либо бес. Бес - ето если человек не прогрессировал, он деградируют, ангел - следствие морального прогресса.
  • Hobbit's SongHobbit's Song wilful firefly
    отредактировано Декабрь 2006
    Вибач, Діарсіде, я ніфіга не в"їхала:)
  • Black CoffeeBlack Coffee Супермодератор
    отредактировано Декабрь 2006
    DiArSiD написал:
    мое имхо - человек с нечеловеческими способностями не может быть человеком по определению - ето либо ангел, либо бес. Бес - ето если человек не прогрессировал, он деградируют, ангел - следствие морального прогресса.

    Я признаться не читал, но вот этот вот перл смахивает на христианскую проповедь. Ты и вправду так думаешь или для наглядности упростил?
  • wantalawantala Администрация
    отредактировано Декабрь 2006
    за мову і стиль :up:
  • wantalawantala Администрация
    отредактировано Декабрь 2006
    Я признаться не читал, но вот этот вот перл смахивает на христианскую проповедь. Ты и вправду так думаешь или для наглядности упростил?
    С христианской проповедью ето не имеет ничего общего, я вообще очень во многом не согласен с христианством и тж и тп.
    Да, можна и так сказать, я для наглядности упростил. ""бесы и ангелы" ето, так поетические термины.

    Суть моего поста была собссно говоря, такой, что человек, перед которым открылись какието необычайные перспективы получается перед выбором одного из двух: все полученное заграбастать себе и кусать окружающих, либо использовать на благо других. Человек, перед котором таких перспектив, которые ведут к чемуто уж очень значительному нету, не стоит преде таким жестким выбором.

    Душа человека, который получил чтото очень особенное, рано или поздно окажется на лезвии ножа (говоря поетическими словами) и у него будет выбор, в какую сторону упасть.

    А про то, что человек с нечеловеческими способностями не может быть человеком у меня такое имхо.
    Вот ты например, стал суперменом бессмертным, там можешь прыгать сквозь пространсвто и врменем там управлять, например. Какие будут твои первые действия? Ну ограбишь ты банк, ну употребиш деньги как захочешь, ну наведеш в Украине порядок (яныка и юща, к примеру устранишь) ну а дальше что? Чтобы управлять и применять такие способности с целью нужно адаптировать свое сознание под более глобальные проблемы, изменить свой разум, и тп. то есть ты уже перестанешь быть человеком.
    Но ето все ИМХо, есессно.
  • EddieEddie дирижаблефан
    отредактировано Декабрь 2006
    я не буду высказывать ИМХО, потому что читал давно и нифига не помню. даже не помню, дочитал ли. скажу только что автору зачот за стиль изложния, понравилось.
  • УльфхеднарУльфхеднар Неактивный
    отредактировано Декабрь 2006
    Читал давно.Но насколько помню, произведение оставило хорошее впечатление.
  • Hobbit's SongHobbit's Song wilful firefly
    отредактировано Декабрь 2006
    Загалом кажучи, всім дякую, хто дожив хоча б до середини мого опусу:)0я знаю це важко:bis:
Войдите или Зарегистрируйтесь чтобы комментировать.

MuzProsvet

@ 2016 Muzprosvet, All rights reserved.
Powered by VanillaForums, Designed by ThemeSteam